В улюбленому багатьма відвідувачами фестивалю "обновлянському" дворі на Вас чекатиме - водіння "берези", плетіння вінка, обрядові пісні. Тут також заплітатимуть «етнокосички».

У деяких місцевостях України були звичаї пов’язані зі священними деревами. Наприклад, на Лівобережжі був обряд водити тополю. Дівчата вибирали поміж себе дівчину на роль тополі, прикрашали її намистом, стрічками, квітами, обличчя зав’язували хусткою, а руки прив’язували до палиці та водили по цілому селу співаючи пісні. Кожен господар зустрічав цю процесію з радістю, та приймав побажання від неї, а також щедро обдаровував учасників обряду.

Водячи «тополю», дівчата співали:

Плетіння вінка

Плетений вінок з колоссям — символ добробуту та плодючості. Сніп жита вноситься в хату під Різдво на Святий вечір; сніп жита або сплетений з жита вінок ставляться в головах молодих у першу шлюбну ніч. Пшениця у весільних піснях — наречена, овес — жених. Просо в любовних піснях порівнюється з гарною дівчиною, а гречка — з бідністю та незгодами. Льон бачився нашим далеким предкам символом дівочої краси, коноплі — зрадою милого.

Кольори, насамперед їхнє поєднання, теж відіграють важливу роль. Червоний колір — колір крові та вогню. З одного боку, він символізує красу, радість та любов до життя, з іншого — мстивість та розруху. Червоний колір  — рожа, гвоздика, горобина, калина. 

Білий означає чистоту, невинність, радість. Він пов’язаний з денним світлом, а, отже, й з життям. 

Чорний — колір ночі, трауру та горя — загибелі всього, що живе і дихає. 

Жовтий — колір сонця, золота. 

Синій — колір неба, а отже, й вічності. У ньому — неземна таїна пізнання світу. Символізує чесність, добру славу та вірність. 

Зелений — колір весни, краси природи. Поєднання червоного та блакитного кольорів означає вірність та кохання.

Жовтий колір з червоним — недовір’я. Білий з червоним — нагорода і повага. Пурпуровий із зеленим — мудрість, обережність і пересторога.

Волосся — то оберіг душі людини, тому стрічки оберігають його від чужого ока.

Стрічку відрізають трохи нижче коси, щоби сховати її. Коли дівчина росла сиротою, то вплітала в косу голубі стрічки; тим добрим бездітним людям, які прохали її стати їм за доньку, вона дарувала стрічку з віночка чи хустинку, в якій носила насіння любистку. Люди при зустрічі обдаровували таку дівчину хлібом, одягом та бажали їй стати щасливою і багатою.

З давніх-давен наші прабабусі знали багато різних секретів, коли і як плести віночок, знали рецепти, як зберігати квіти у вінках, аби вони якнайдовше виглядали свіжими. У віночок вплітали стрічки різного кольору, кожна з яких була символом: світло-коричнева — Матері-Землі-годувальниці; жовті — сонця; світлозелені — краси і молодості; голубі і сині — неба і води; оранжеві — хліба; фіолетові — мудрості; малинові — душевності, щирості; рожеві — достатку. На лівому кінці білої стрічки золотими нитками вишивали сонце, а на правому срібними — місяць.

Барвистий віночок з чарівного зела на голові дівчини — то таїна святого вінчання Матері-Землі зі святим духом зоряного неба. У тому божественному шлюбі могутня віра в безсмертя — то шлях у майбутнє, де панує Любов, бо немає віри, вищої за Любов, як немає віри, вищої за Любов до Всеєдиного Бога!

Інформація з сайту: http://ukrainci.org/blog/Mythology/479.html